КАЗІМЄЖ ПШЕРВА-ТЕТМАЄР
Поет, прозаїк, драматург, представник "Молодої Польщі”. Походив з Підгалля і тому значна частина його творчості просякнута мотивами гуральського фольклору.
Чардаш
Гей же, чардаша заграй,
циганський музико!
Хай баси гудуть, нехай
скрипка стогне дико...
Все, що є в душі моїй,
всі жалі й печалі
в струни скрипки перелий
грай же, грай же, друже мій,
цигане-гуралю!..
Сум, що у душі моїй
тамував я гордо,
в струни скрипки перелий,
грай же, грай же, друже мій,
дикі тни акорди...
Г ей, в нас кров гірських орлів,
душі наші горді –
виграй же увесь мій гнів,
гнів мій і погорду...
Слухай, слухай - ліс шумить,
далеко голосить –
так і ти мені заграй,
як під вітром грає гай,
стружка хай з смичка летить,
з струн стікають сльози...
Г ей, нехай же труп мій в діл
не несуть ховати –
не для нього цвіль могил,
смерті пишне свято.
На гранітній площині
хай лежить у тиші,
сни йому хай чарівні
вітер наколише.
Хай завжди шумлять над ним
смерекові крони,
хай сплетуться хмари в німб,
райдуги - в корону...
І орли клекочуть там
поміж хмар, високо...
Біжучи з гранітних брам,
там ревуть потоки...
Гра смутна - смичок дрижить
від жалю й печалі,
і сльоза з очей біжить,
цигане-гуралю!
Г ей! Зміни свій тон сумний!
Іскри з-під смичка розсій,
жар моєї крові влий,
цигане, у струни!
Виграй же, як поспіша
до душі жива душа,
кров коли із вуст сплива,
а дівча дрижить, як цвіт,
вся - кохання юне...
Г ей, шалений, заспівай!
Перш, ніж цей залишим
світ, хай охопить розкіш нас,
мозок й серце спалить враз!
Г ей, іди сюди, дівча!
Поки духу вистача,
пий життя і кров спивай!..
Г ей же, чардаша лиш грай,
циганський музико!
Ти ж вуста солодкі дай,
дівчино, сп’ємо хоч край,
хай ворожка нам повість,
чи нас скоро візьме біс,
ну, а поки грай нам, грай
голосно і дико!.
Не мій Дунаєць
Не мій Дунаєць голосний
шумить, не буйні води,
приходять тільки давні сни –
свобода-ох! свобода!..
Не повертайся, сон легкий
юнацьких літ здорових,
бо смуток душу рве такий,
що не вмістить у слово!
Ніхто так не кохав цих ватр
з їх смолянистим димом,
глухих вершин високих Татр,
ясних небес над ними...
Так не кохав ніхто, як я,
самотньої дороги –
над прірвою, де птах буя,
де буря миє ноги...
КАК СТАТЬ ЧИТАТЕЛЕМ НАШЕЙ БИБЛИОТЕКИ?